Надія Савченко освіту. Біографія надії савченко. Доходи Надії Савченко
Після закінчення школи отримала спеціальність модельєра-дизайнера і рік провчилася на факультеті журналістики Університету "Україна". У 2009 році закінчила Харківський університет Повітряних Сил. В якості штурмана вона вчилася по класу реактивного бомбардувальника Су-24, проте в кінці навчання її направили на іншу машину - вертоліт Мі-24. Після закінчення університету проходила службу штурманом-оператором Мі-24 3-го окремого полку армійської авіації Повітряних сил України в місті Броди. Має 170 годин нальоту і 45 стрибків з парашутом.
Кар'єра. Надійшла за контрактом до лав Збройних Сил України, службу початку в залізничних військах радисткою. Потім підписала контракт на службу в 95-ї аеромобільної бригади в Житомирі, коли формувався перший контрактний батальйон.
У 2004-2005 рр. в складі українського миротворчого контингенту брала участь в місії в Іраку, де прослужила шість місяців стрільцем 3-й роти 72-го окремого механізованого батальйону.
Під час збройного конфлікту на сході України в 2014 році брала участь в бойових діях в якості добровольця батальйону Айдар.
18 червня 2014 року потрапила в полон до терористів з батальйону Зоря. 19 червня в інтернеті було поширено відеозапис її допиту, на якому вона була прикута наручниками до труби.
8 липня стало відомо, що Надія Савченко знаходиться під вартою в Росії в одиночній камері в слідчому ізоляторі Воронежа. За словами Савченко, повстанці ЛНР відвезли її до Луганська, а потім до Красного Луча, після чого транспортували її в Богучар Воронезької області Росії. Савченко безпідставно звинуватили у вбивстві російських журналістів.
10 липня Мін'юст України звернувся до Ради Європи з проханням визнати українську військовослужбовця Надію Савченко заручником Росії і зажадати її видачі. 15 липня Європейський суд з прав людини почав провадження у справі Савченко.
16 липня консул України в РФ Геннадій Брескаленко зустрівся з Надією Савченко після дев'яти відмов з боку російської сторони в відвідуванні арештантки. Адвокатами Надії Савченко в російському суді виступав Марк Фейгін, який був захисником у процесі проти Pussy Riot.
14 вересня 2014 з'їзд партії одноголосно прийняв Савченко в ряди партії і висунув її в депутати Верховної Ради, віддавши перше місце в передвиборному списку.
10 жовтня 2014 року рішенням ПЦ "Меморіал" Надія Савченко офіційно визнана політичним в'язнем.
7 листопада адвокат Савченко повідомив, що вона написала заяву про звільнення зі Збройних Сил України у зв'язку з тим, що вона стала депутатом Верховної Ради України.
19 листопада 2014 ЦВК зареєстрував Савченко народним депутатом, а 25 листопада вона отримала свідоцтво народного депутата України.
22 березня 2016 року Донецький міський суд Ростовської області (РФ) засудив Савченко до 22 років ув'язнення в колонії загального режиму і штрафу в 30 тисяч рублів. Суд назвав українку винною в пособництві вбивству тележурналістів ВГТРК Ігоря Корнелюка і Антона Волошина.
25 травня 2016 року відбувся обмін Надії Савченко на засуджених в Україні російських військовослужбовців Олександра Александрова і Євгена Єрофєєва, в цей же день Савченко була доставлена \u200b\u200bв Україну.
15 грудня 2016 року Савченко була виключена з фракції Батьківщина, за списками якої пройшла в парламент, оскільки "принципи і політичні переконання Надії Савченко і Батьківщини не збігаються". Цьому передував візит Савченко в Мінськ, де вона вела переговори з ватажками терористів так званих ДНР і ЛНР.
на дострокових парламентських виборах 2019 року балотувалася по 51 мажоритарному округу (Донецька область). За підсумками голосування програла на окрузі, за неї віддали голоси 8 виборців.
Кримінальна справа. 15 березня 2018 року генпрокурор заявив, що Савченко нібито планувала здійснити теракт в будівлі Ради. У той же день глава ГПУ вніс до парламенту подання на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, її затримання і арешт. У тексті подання ГПУ стверджується, що Савченко в змові з головою центру звільнення полонених Офіцерський корпус і ватажками терористичних організацій ДНР і ЛНР Олександром Захарченко та Олександром Тимофєєвим спланувала здійснення в Україні низки терактів і замахів на представників влади з метою насильницького повалення конституційного ладу в Україні.
15 березня 2018 року Верховна Рада виключила Савченко зі складу комітету національної безпеки і оборони.
22 березня 2018 року Верховна Рада дозволила зняти недоторканність з народного депутата Надії Савченко, дала дозвіл на її арешт. За зняття недоторканності Мати - Марія Іванівна Савченко. Сестра - Віра Вікторівна Савченко.
Надія Савченко досить відома особа на території пострадянського простору і далеко за його межами. Звичайно ж репутація у неї не дуже хороша, але все-таки особистістю дівчата цікавляться багато. Вона будує великі плани на свою політичну і військову кар'єру і в недалекому майбутньому доб'ється не малих успіхів. Особисте життя Надії Савченко залишається загадкою, так як її зараховували і до представників нетрадиційної орієнтації, і знаходили інформацію про її заміжжя. Все це неправда, тому що жінка не була ніколи замужем і зовсім не збирається пов'язувати своє життя з ким-небудь.
Український політичний діяч і учасниця бойових дій народилася 11.05. 1981 в столиці України. Її батько інженер, що спеціалізується на сільськогосподарської техніки. Мати була швачкою. Надія перший, але не єдина дитина в сім'ї. У неї є молодша сестра, яка працює архітектором.
Надія Савченко навчалася в українській школі. В окрузі це було єдиний навчальний заклад, в якому не говорили російською мовою.
В юності дівчина, як і мати, захоплювалася шиттям і навіть закінчила курси модельєра-дизайнера. На той момент Надія Вікторівна Савченко навіть і не думала, що попереду її чекає така кар'єра. Дівчина завжди відрізнялася від своїх одноліток і була захоплена зовсім іншими заняттями.
Після закінчення школи Надія Савченко вступила до Київського національного університету, вибравши факультет журналістики. У цьому навчальному закладі Савченко не довчився. Вона мріяла про військову кар'єру, тому забрала документи з Вузу. У цей момент стався переломний момент в її житті. Вона довгий час думала про правильність свого рішення, але все ж сьогодні пишається тим, що віддала свої найкращі роки служби в армії.
Початок військової кар'єри
Надія Савченко підписала контракт і почала служити в збройних силах своєї країни. Спочатку вона служила радисткою в залізничних військах, потім перейшла в аеромобільний відділення, яке розташовувалося в Житомирі. Дівчина завжди відрізнялася хорошою підготовкою і отримувала велику кількість заохочень з боку керівництва.
У 2004 р Савченко вирушила служити в Ірак. Вона входила до складу групи миротворчих військ з боку України. Надія була стрільцем, в Іраку вона вперше побувала в реальних бойових умовах. Саме тут вона змогла по-справжньому відчути, що таке війна. Проведені роки на території цієї країни, допомогли їй дізнатися і отримати непоправний досвід.
Після повернення на Батьківщину Савченко вирішила освоїти професію льотчиці. З цією метою вона вступила до Інституту Повітряних Сил, що розташовується в Харкові. За деякими даними навчання давалося дівчині непросто, раніше її двічі відраховували з навчального закладу з огляду на професійну непридатність. Однак, в 2009 р Савченко все ж отримала довгоочікуваний диплом про освіту, і стала професійним штурманом. До слова, вона є першою жінкою, яка отримала таку освіту на території України.
Після завершення освіти вона служила в авіаційному полку, розташованому біля Львова. Вона освоїла польоти на літаку Су-24 і вертольоті Мі-24. Савченко в рамках служби зробила кілька десятків стрибків з парашутом і провела понад сотню годин в польоті.
Надія Савченко пішла в військовий запас в 2014 р, написавши рапорт про звільнення. Звичайно ж, про таку кар'єру мріє безліч чоловіків, які перебувають на службі. Домогтися високих результатів в армії жіночої статі дуже складно.
Участь в збройному конфлікті
У 2014 р Надія Савченко увійшла до складу батальйону «Айдар», який підпорядковувався Міністерству оборони України. Версії української та російської сторони відрізняються в питанні ролі Надії Савченко в цьому батальйоні. Тобто після звільнення вона не змогла довгий час перебувати в запасі і знову повернулася. Тут на неї чекали зовсім інші умови, так як доводилося воювати проти своїх же співвітчизників. За версією багатьох розвідувальних груп, Надія Вікторівна Савченко займалася вистежуванням офіцерів і їх знищенням. Хоча у самої дівчини на цей рахунок інша думка.
Надія стверджувала, що тільки навчала бійців батальйону. Російські ж військові, представляли докази того, що Савченко була основною навідниця і має безпосереднє відношення до загибелі населення Донбасу і добровольців, які входять в ополчення. Особисте життя і орієнтація Надії Савченко завжди перебувала під прицілом засобів масової інформації. Звичайно ж, в період бойових дій вона з легкістю виконувала свої завдання, але все ж це в деякій мірі заважало.
Під час військових дій Савченко була поранена і потрапила в полон до повстанців. Широкий резонанс отримала відеозапис, на якій жінка зізнається в тому, що дійсно працювала навідниця. Незабаром повстанці виявили бажання обміняти жінку на своїх полонених.
Надія Вікторівна Савченко виявилася на території Росії, де їй було пред'явлено звинувачення в причетності до загибелі російських журналістів. Представники Росії стверджували, що саме Савченко передавала точні координати російських журналістів, які в подальшому були обстріляні. Про те, як Савченко потрапила на територію Росії, існує кілька версій.
Російська сторона стверджує, що жінка незаконно перетнула кордон з Росією і перебувала в ній з невідомими цілями кілька днів до затримання. Жінка була затримана на території Воронезької області. Українська сторона, в свою чергу, стверджує, що Савченко була насильно вивезена і заарештована.
Судовий розгляд
Судовий розгляд щодо Надії Савченко проводилося досить довго і було пов'язане з певними труднощами. Їй було пред'явлено звинувачення в сприянні злочину, скоєного проти російських журналістів. Крім цього, її звинуватили в незаконному перетині кордону з Росією. З другим звинуваченням українська сторона також не була згодна.
Як докази використовувалася деталізації дзвінків Савченко, записи розмов і карти з позначенням координат, які були знайдені при жінці. Українська сторона вказувало на наявність алібі у Надії. Вони наполягали на тому, що вбивство журналістів відбулося вже після того, як Савченко потрапила в полон.
Звинувачення Надії Савченко було пред'явлено в присутності адвоката і перекладача. Українська сторона порахувала це порушенням міжнародних норм права. Особисте життя і нетрадиційна орієнтація Надії Савченко ніколи не розкривалася. Такі питання її не цікавлять, навіть при проведенні інтерв'ю, отримати повноцінну відповідь не вдається. Останнім часом особистість цієї жінки стала дуже популярною.
За час перебування Савченко в СІЗО її кілька разів відвідували представники товариства «Росія без тортур». В ході перевірок не було виявлено будь-яких порушень в утриманні Савченко, тортури і побиття до неї не застосовувалися. Найважливіше в тому, що її протизаконні дії не були прийняті українською стороною. Вони вважали, що дівчину викрали, а не зловили. Звичайно ж, розбіжності між країнами завжди призводять до появи дуже негативних претензій.
В ході судового розгляду Савченко оголосила голодування з метою звільнення або зміни запобіжного заходу. Здоров'я укладеної підтримували за допомогою ін'єкцій глюкози. Російські правоохоронні органи в свою чергу вимагали психіатричної експертизи затриманої. В ході експертної перевірки Савченко була визнана осудною.
У Надії Савченко вистачало ворогів, як в Росії, так і на території України. Однак, в Росії, були особи, які були готові встати на захист затриманої. До них ставилися представники опозиції. Вони збирали підписи прихильників того, щоб Савченко звільнили або пом'якшили покарання.
Незважаючи на тиск з боку міжнародних громадських і політичних організацій Надія Савченко було засуджено до 22 років позбавлення волі і штрафу 30 тисяч рублів.
У травні 2016 року президент РФ помилував Надію Савченко і прийняв рішення про обмін затриманої на військових, взятих в полон на Україні.
політична кар'єра
Після повернення на батьківщину політична кар'єра Надії Савченко пішла в гору. Вона виявила бажання зайняти посаду президента, а також представила власний план по поверненню Донбасу.
Крім цього, Савченко виступила з різкою критикою діючих українських властей, звинувачуючи їх в бездіяльності і слабкості. Савченко славиться своїми різкими і не завжди розумними з точки зору політики висловлюваннями.
Надія Савченко відмовилася входити до складу будь-якої партії, вважаючи за краще бути одноосібним лідером. Незважаючи на популярність цієї жінки на Україні, до її кандидатури як до президента більшість населення країни ставиться скептично. На той момент про особисте життя Надії Савченко, про її неіснуючому чоловіка писали дуже багато. Таким чином, створилася досить негативна репутація, яка їй дуже заважає просуватися по кар'єрних сходах. Жінка є яскравим прикладом патріотизму і любові до своєї батьківщини.
У грудні 2017 року між чинною владою і Савченко стався ще один конфлікт. Вона без узгодження з владою відвідала республіки ДНР і ЛНР, де вела переговори з обміну полонених в рамках Мінських угод. Керівництво країни було обурене діями Савченко і виключило її з партії і складу делегації Ради Європи.
В цей же час вона вирішила створити власну опозиційну партію РУНА. Однак діяльність у складі цієї партії у Савченко не склалося. Члени цієї політичної організації розірвали відносини з лідером через ідеологічні розбіжності.
Надія Савченко нагороджена на Україні кількома нагородами, в числі яких «Золота зірка», «За мужність» та ін. Перебуваючи в тюрмі на території Російської Федерації, Надія надавала підтримку діючому керівництву України. В наслідок після звільнення різко поміняла свою думку. Сьогодні її завдання і цілі досить цікаві і в недалекому майбутньому вона збирається балотуватися в президенти.
Особисте життя
Надія Савченко не заміжня, у неї немає дітей. Більш того, вона ніколи не мріяла про тихе сімейне життя. Її мрія - присвятити все своє життя служінню своїй батьківщині Україні. Засоби масової інформації завжди цікавилися особистим життям Надії Савченко. З'являлося дуже багато статей стосовно цієї частини біографії. Насправді жінка дуже серйозно ставиться до своєї кар'єри і ні в якому образі не збирається її закидати.
За словами Савченко, діти і сім'я можуть перешкодити їй в здійсненні глобальних планів. На телебачення регулярно виходять телепередачі з її участю, де вона ділиться своїми думками про сформовану політичну обстановку в Україні.
Надія Савченко - військовослужбовець і з деяких пір відома особистість на Україні, одні вважають її народним героєм, інші - ворогом батьківщини. Сама ж вона виступає за справедливість і навіть мітить в президенти.
біографія
Надія Вікторівна Савченко народилася 11 травня 1981 року в Києві. Після навчання в школі намагалася отримати вищу освіту, але безуспішно. Після цього пішла служити за контрактом до лав озброєної армії України. У 2004-2005 роках в якості стрілка брала участь у військових діях в Іраку.
Після цього закінчила Харківський Університет Повітряних сил за фахом штурман і служила в 3 окремому полку армійської авіації в м.Броди.
Участь у військовому конфлікті на Україні.
Після початку внутрішнього конфлікту в Україні, Савченко двічі брала участь в бойових діях, виступаючи в складі батальйону "Айдар". Спочатку льотчиця робила це під час відпусток, потім написала рапорт і звільнилася з лав армії України.
У червні 2014 року потрапила в полон і була вивезена на територію РФ, де їй пред'явили звинувачення в пособництві у вбивстві російських журналістів. Перебуваючи під вартою, льотчиця привертала до себе увагу всілякими методами і навіть оголосила голодування. Саме завдяки даним обставинам, жінка і отримала популярність - її справа направлялася на розгляд навіть в міжнародний суд з прав людини. Савченко засудили до 22 років позбавлення волі, проте в 2016 році вона помилувана Указом Президента РФ і змогла покинути територію РФ.
політична кар'єра
На батьківщині Надію Савченко зустрічали як національного героя. Льотчиця представили до кількох нагород.
Їй відразу виділили місце у Верховній Раді і виявили готовність підтримувати відразу кілька політичних сил України. Однак жінка така довіра не виправдала і стала вести свою політику: зустрічалася з лідерами ЛНР і ДНР, робила різкі заяви про чинну владу України.
У листопаді 2016 року Савченко оголосила, що змушена буде стати президентом, щоб повернути владу народу України.
Яка нібито виконувала функції корректировщика вогню, через два роки отримала довгоочікувану свободу. Так, в січні 2016 року президент України Петро Порошенко закликав Володимира Путіна звільнити Савченко. У підсумку після двох років ув'язнення під вартою Савченко обміняли на двох російських солдатів - Олександра Александроваі Євгенія Єрофеєва, Які воювали в Донбасі і були захоплені в полон. Як розвивалася історія зі звільненням Надії Савченко, читайте в нашому матеріалі.
Як Надія Савченко була захоплена в полон?
Надія Савченко народилася 11 травня 1981 Києві. Після навчання в одному з вузів Києва вона надійшла за контрактом до лав Збройних сил України. Службу початку в залізничних військах радисткою, в 2004-2005 роках в складі українського миротворчого контингенту брала участь в місії в Іраку. Після повернення надійшла до Харківського університету Повітряних Сил. Двічі її відраховували з університету, але вона відновлювалася і в 2009 році закінчила університет вже не як льотчик-винищувач, а як штурман.
Під час збройного конфлікту на сході України в 2014 році Надія Савченко брала участь в бойових діях АТО в якості добровольця батальйону "Айдар", залишаючись чинним офіцером української армії. Вона брала участь в бойових діях під час двох відпусток, причому попередньо подавши рапорт про звільнення зі Збройних сил України.
Надія Савченко запевняє, що виносила з поля бою поранених під час боїв біля селища Металіст під Луганськом, коли потрапила в полон до повстанців з батальйону ополченців "Зоря" 18 або 19 червня 2014 року. 22 червня сестра Надії Савченко Віра Савченко повідомила, що ополченці вийшли з нею на зв'язок, бажаючи обміняти Надію на чотирьох своїх полонених соратників. Повідомлялося також, що вони перевезли Надію з Луганська в Донецьк. Сама Надія Савченко не виключала можливості, що її розстріляють.
Як Надія Савченко виявилася на території Росії?
8 липня 2014 року стало відомо, що Надія Савченко знаходиться під вартою в Росії в одиночній камері в слідчому ізоляторі Воронежа. За словами Савченко, Її спершу відвезли до Луганська, а потім до Красного Луча, після чого транспортували в Богучар Воронезької області Росії. За деякими даними, її вивозив до Росії особисто міністр оборони ЛНР.
В той же день, 8 липня, президент України Петро Порошенко дав розпорядження Міністерству закордонних справ і Генеральній прокуратурі України вжити заходів щодо повернення на Україну Надії Савченко.
За словами самої Надії Савченко, вона була насильно вивезена з території України - з мішком на голові і в наручниках. На території РФ викрадачі передали її особам в камуфляжній формі. 29 жовтня другий адвокат Савченко Микола Полозов повідомив, що після перегляду телепередачі Надія Савченко заявила, що впізнала в лідері ЛНР Ігоря теслярські одного зі своїх викрадачів, який керував її передачею співробітникам ФСБ на кордоні України і Росії.
30 жовтня 2014 року Генеральна прокуратура України звинуватила Ігоря Плотницького і громадянина РФ Олександра Попова у викраденні української льотчиці Надії Савченко.
Згідно з інформацією відомства 17 червня 2014 року ці фірми вчинили напад на батальйон "Айдар", захопили в полон Савченко і вивезли льотчицю в Луганськ, де кілька днів її допитували в приміщенні обласного військового комісаріату. 23 червня її зі збройним супроводом вивезли з України.
Чому Савченко звинуватили у вбивстві російських журналістів?
За версією Слідчого комітету Росії, Савченко перетнула українсько-російський кордон самостійно під виглядом біженця без документів і була затримана на території РФ як підозрювана у кримінальній справі про вбивство російських журналістів ВГТРК Ігоря Корнелюка і Антона Волошина.
9 липня їй було пред'явлено офіційне звинувачення в пособництві у вбивстві працівників ЗМІ. Стверджується, що Надія Савченко визначила координати журналістів і передала їх українським силовикам. Саме завдяки даним цих координат працівників телеканалу обстріляли з міномета, після чого журналісти загинули.
"Обвинувачена знаходиться в РФ під вартою за звинуваченням у вбивстві (ч.2 ст.105 КК РФ) і замах на вбивство (ст.30, ч.2 ст.105 КК РФ) з липня 2014 року", - повідомив тоді офіційний представити СК Володимир Маркін, додавши, що вина Надії Савченко підтверджується деталізацією дзвінків, зроблених з її мобільного телефону, і розбитою на квадрати картою місцевості, яку знайшли у льотчиці. За квадратах цієї карти і наносився артилерійсько-мінометний вогонь, який став причиною загибелі журналістів ВГТРК.
17 грудня адвокати Надії Савченко на прес-конференції в Москві представили документи від Служби безпеки України, згідно з якими Надія Савченко за годину до мінометного обстрілу російських журналістів вже перебувала в полоні у збройних формувань ЛНР і тим самим не могла бути причетна до їх загибелі. Про це також свідчать дані білінгу телефонів Савченко і російських журналістів. 10 лютого 2015 року колишній керівник батальйону "Айдар" Сергій Мельничук заявив, що це він коригував вогонь артилерії, який Росія намагається повісити на Надію Савченко.
15 січня 2015 року стосовно Надії Савченко також було заведено кримінальну справу за звинуваченням у незаконному перетині кордону.
Як тривав кримінальний процес?
Відповідно до постанови Новоусманского районного суду Воронезької області Савченко була поміщена під варту на термін до 30 серпня. Дана постанова була оскаржена захистом Савченко. 10 липня Воронезький обласний суд, розглянувши скаргу захисту, відхилив її і залишив в силі рішення про укладення Надії Савченко під варту.
Справа проходило в закритому режимі. 11 липня 2014 року адвокатом Надії Савченко в російському суді став Марк Фейгін, який раніше захищав учасниць групи Pussy Riot і активіста "Лівого фронту" Леоніда Развозжаева.
13 грудня 2014 року Надія Савченко оголосила безстрокове голодування, так як їй не надавали медичну допомогу з приводу запалення вуха. Згодом вона вирішила продовжити голодування, вимагаючи свого звільнення з в'язниці.
4 лютого 2015 року Надію Савченко відвідала у в'язниці її сестра Віра, яка потім заявила, що її сестра відчуває себе дуже важко - погіршилися показники крові.
9 лютого 2015 року "Нова газета" розпочала збір підписів під зверненням до Путіна з вимогою звільнити Савченко. Під листом підписалися такі діячі, як Людмила Улицька, Володимир Мірзоєв, Ксенія Собчак, Олександр Архангельський і багато інших.
10 липня Мін'юст України звернувся до Ради Європи з проханням визнати українську військовослужбовця Надію Савченко заручником Росії і зажадати її видачі. У лютому 2015 року адвокати Надії Савченко подали заяву до Європейського суду з прав людини з проханням терміново розглянути її справу.
22 березня 2016 року суд засудив Надію Савченко до 22 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. 6 квітня Надія Савченко знову почала протестну сухе голодування.
Як відбувся обмін на російських військових?
10 вересня 2015 року голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко повідомив про те, що Надія Савченко разом з режисером Олегом Сенцової і заступником голови УНА-УНСО Миколою Карпюком числяться в списках затриманих громадян України, які були викрадені або незаконно утримувалися, обмін якими передбачено після досягнення Мінських домовленостей.
У ЗМІ все частіше стала з'являтися інформація, що Надія Савченко може бути обміняна на Олександра Александрова і Євгена Єрофєєва, в травні 2015 року потрапили в полон в Луганській області і під відеозапис визнали себе діючими військовослужбовцями російської армії. Вони звинувачувалися тоді українською стороною у веденні агресивної війни, тероризм і контрабанді зброї. Москва цього факту не визнавала, заявляючи, що Александров і Єрофєєв виявилися на Україні вже після свого звільнення зі збройних сил. Тоді проти російських солдатів порушили кримінальну справу на Україні, а самі вони були поміщені під варту. Захист росіян наполягала, що ті за контрактом служили в народній міліції самопроголошеної ЛНР.
25 травня 2016 року у сайті Кремля з'явилися кадри того, як Володимир Путін зустрівся з Катериною Корнелюк, вдовою спеціального кореспондента ВГТРК Ігоря Корнелюка, і Маріанною Волошиної, сестрою звукооператора телеканалу "Росія" Антона Волошина, де питає дозволу помилувати Савченко.
У той же день на президентському літаку Петра Порошенка Савченко доставили з Ростова-на-Дону в аеропорт Києва. Одночасно в цей же день президент України Петро Порошенко помилував російських громадян Олександра Александрова і Євгена Єрофєєва. Вони прибули до аеропорту Внуково, де їх зустрічали родичі та близькі. Всього кілька людей. Надія Савченко ж, тільки прибувши на Україну, лягла на злітну смугу і заявила, що хотіла б випити горілки. Її в аеропорту Києва зустрічали як народного героя.
"Щоб прийти в себе, мені потрібно випити горілки літра три", - сказала вона.
Надія Савченко - відома на весь світ як «VIP-ув'язнена» російської в'язниці українська льотчиця, яка згодом посіла пост народного депутата України. Образ «амазонки в джунглях» сучасної України отримав неоднозначні характеристики. Одним Савченко здається, що стала заручницею загострених українсько-російських відносин. Інші ж бачать в льотчиці «мужика в спідниці», для якого війна краще, ніж любов, а смерть краще, ніж життя.
Народилася Савченко Надія Вікторівна 11 травня 1981 року в столиці України в родині інженера сільськогосподарської техніки. Батьки працювали в колгоспі і важкою працею заробляли на життя. Майбутня льотчиця стала першим, але пізньою дитиною - мама народила дівчинку в 43 роки. Через два роки в родині Савченко народилася молодша дочка Віра, яка стала архітектором і веде типовий для дівчини спосіб життя, на відміну від сестри.
З дитинства в Савченко був присутній «націоналістичний» характер. Дівчинка навчалася в єдиною в районі проживання українській школі, так як навідріз відмовилася ходити в російськомовну. За шкільною партою і з однолітками спілкувалася тільки українською мовою, хоча добре знала і розуміла російську. У школі не відзначилася особливими заслугами і проступками, хоча мала досить хлоп'ячий впертий характер.
Після школи Савченко надійшла до Всеукраїнського коледж стилю та візажу, де отримала професію модельєра-дизайнера. Потім вступила до Київського національного університету на журфак. Але в цей момент зрозуміла, що це не її напрямок, і твердо вирішила стати льотчицею, причому бойових літаків. Тоді Савченко кинула вуз і за контрактом пішла в армію, куди дівчину взяли спочатку радисткою, а потім перевели в десантниці.
У 2004 році Надія з власної волі потрапила в миротворчий контингент від України в Іраку. Там протягом двох років служила стрільцем, що стало першим «бойовим хрещенням» Надії. Після повернення на батьківщину Савченко спробувала вступити до Харківського університету повітряних сил, звідки дівчину двічі відраховували за профнепридатність. У 2009 році студентці все ж вдалося отримати диплом штурмана і стати першою і єдиною в Україні жінкою-льотчицею.
Після закінчення вузу Савченко потрапила в спецполк армійської авіації у Львівській області, де дівчину на практиці навчили керувати фронтовим бомбардувальником Су-24, після чого Надія освоїла вертоліт Мі-24. За час служби льотчиця здійснила 45 стрибків з парашутом і провела 170 годин в небі.
Участь в конфлікті на Донбасі
Після п'яти років служби в українській армії Надія Савченко кілька разів поривалася добровольцем-миротворцем в Африку, але туди не пропускали влади країни. У 2014 році мрія брати участь в цьому збройному конфлікті збулася на батьківщині - на південному сході країни українська влада ввела антитерористичну операцію проти жителів Донбасу, які на референдумі висловили невдоволення новою владою, що з'явилася в Україні після держперевороту.
Тоді Надія нібито написала рапорт про звільнення з лав Збройних Сил України та пішла добровольцем в батальйон «Айдар», що підкоряється Міноборони України. Серед айдаровцев льотчиця отримала позивний «Куля». Щодо обов'язків у складі «Айдара» є мало достовірних фактів - російська сторона стверджує, що Савченко була навідниця і брала участь в організації вбивства людей, Савченко же запевняє, що займалася навчанням товаришів по службі.
У цей період біографія Надії Савченко набула неочікуваного повороту. Дівчина потрапила в полон до бійців сил ополчення самопроголошеної ЛНР під Луганськом під час спецоперації по ліквідації «Айдара», звідки вдалося втекти. З цього моменту почалися справжні «пригоди» Савченко, з яких складно визначити точні факти.
політика
У велику політику Надія Савченко потрапила після того, як була взята під варту в Росії за незаконний перетин кордону. У липні 2014 року льотчиці було висунуто звинувачення в пособництві в організації вбивства двох російських журналістів під Луганськом.
Цей арешт став для Савченко «ключем» до слави - лідер партії «Батьківщина» стала ініціатором депутатської кар'єри льотчиці, яку на Раді партії без присутності Надії взяли в свої ряди і зробили «№1» в передвиборному списку.
У грудні 2014 року, поки в Росії проводилося активне слідство у Савченко, а сама льотчиця перебувала під арештом в СІЗО, її як нардепа включили в список постійної української делегації в ПАРЄ.
Суд і звільнення
Слідство у кримінальній справі проти Надії Савченко тривало майже два роки і тільки 22 березня 2016 року суд засудив українську льотчицю до 22-х років колонії загального режиму за вбивство журналістів ВГТРК під Луганськом. Світова реакція на вирок Савченко була в стилі загального ставлення Заходу до Росії - європейські лідери рішення суду назвали «політичним» і зажадали негайно звільнити льотчицю.
Власну так звану силу волі в цій справі Надія Вікторівна підкріплювала стала вже «модною» серед ув'язнених безстроковим голодуванням, вимагаючи звільнення з в'язниці. За станом здоров'я льотчиці стежив увесь світ, не перестаючи ставити РФ ультиматуми і вимоги.
25 травня 2016 року російський глава все ж підписав указ про помилування Савченко, і в той же день дівчина була відправлена \u200b\u200bв Україну. Після повернення на батьківщину через кілька днів Надія приступила до роботи в ВР, де буквально за перший тиждень встигла відзначитися вельми епатажною поведінкою і діями.
Прес-конференція та виступи депутата Савченко в Раді насичені нецензурною лексикою і гучними звинуваченнями роботи парламентарів. Журналісти сайту NewsOne навіть створили 20-секундний відеокліп під назвою «Складні політичні події простими словами», в якому представили ємні виступу Надії Савченко з приводу політичної ситуації в Україні. Проте льотчиця обіцяє позбутися власної «неосвіченості», навчитися розмовляти і бути культурною.
У 2016 році Савченко заявила про те, що створює власний фонд і починає самостійну політичну кар'єру. В кінці року Надія ініціювала відкриття опозиційної партії «Руна», але незабаром вийшла звідти через ідеологічні розбіжності з іншими учасниками.
В цей же час льотчиця самостійно зустрілася з лідерами ДНР і ЛНР і, з якими обговорювала питання обміну військовополонених. Цей вчинок обурив український уряд, так як керівники самопроголошених республік визнані бойовиками. Службою безпеки було проведено розслідування, після чого Савченко була виключена з української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи і з партії «Батьківщина». Але депутат не відмовилася від власної думки, що «навіть з бойовиками потрібно вміти домовлятися».
Особисте життя
Особисте життя Савченко далеко не відповідає образу романтичної жінки-воїна. За твердженнями Надії, дівчина любить «тільки Україну» і ніколи не мріяла стати дружиною і матір'ю, тому поруч з льотчицею ніколи не було хлопця. Савченко вважає, що одні народжені, щоб давати життя, а інші - щоб віддавати, що, власне, і вибрала висхідна політична зірка України.
Через аскетичного способу життя Савченко зараховували до представників нетрадиційної орієнтації. На ці припущення Надія відповіла, що чекає справжнього сильного чоловіка, здатного на вчинки, в тому числі і на «порятунок України», але поки таких не зустрічала.
Пройшовши досить «тернистий шлях» до слави, жінка як і раніше має намір «захищати» країну від «агресора» і навіть готова стати президентом України, якщо того захоче народ. При цьому в планах Савченко не присутній материнства, яке не дозволить виконати заповітну мрію, яка полягає в сьогоденні бойовому польоті.
У 2015 році український глава присвоїв Савченко звання «Герой України», так як останні два роки ця жінка для багатьох є символом перемоги країни в ситуації, що склалася на Донбасі. У 2016 році, після повернення Надії на батьківщину з російської в'язниці, особисто вручив льотчиці «Золоту Зірку Героя України».
Надії не чужі й прості людські радості. Великий резонанс в суспільстві викликав ролик, на якому Савченко була відображена під трек «Дольче Габбана» на святкуванні ювілею українського телеведучого в готелі «Прем'єр Палац». Відео та фото з заходу зібрали безліч переглядів.
Надія Савченко зараз
На початку 2017 року Надія Савченко відмовилася від повноважень депутатської недоторканності. Після цього дівчина вирушила до Донецька з гуманітарною допомогою військовополоненим з АТО. Навесні очолила політичну партію «Наступ», яка стала називатися «Громадська платформа Надії Савченко». Влітку 2017 року Надія Савченко офіційно заявила про готовність стати кандидатом в президенти на виборах 2019 року.
Надія Савченко займалася обмін військовополоненими в рамках мінських домовленостей - «всіх на всіх».
У 2018 році Надія Савченко продовжувала шокувати електорат і колег прямолінійними висловами. На початку січня пригрозила чиновникам, які прийшли до влади кривавими методами, швидкої розплатою. Без торжества справедливості в Україні розвитку країни Надія Савченко не чекає.
У березні 2018 року Савченко потрапила в опалу на батьківщині. 23 березня жінка була арештована судом до 20 травня після звинувачення в підготовці держперевороту і теракту в будівлі парламенту України. Згідно із законодавством, Савченко загрожує термін від п'яти років до довічного позбавлення волі.
Відразу після арешту Надія Савченко оголосила голодування.